Гірчить Чорнобиль крізь роки

        

Чорнобиль. Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум'янітиме чорним вогнищем скорботи.

Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною. На уроці пам"яті школярі з непідробленою цікавістю і розумінням слухали розповіді ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС Колодяжного Василя Івановича та Бондаренка Віктора Вікторовича, між іншим, нашого шкільного водія.

   Наче збулися пророчі слова Апокаліпсису від Іоанна Богослова про зірку Полин (як відомо, чорнобиль — трава родини полинових) : «Засурмив тре­тій Ангел, — і велика зоря впала з неба палаючим смолоскипом. І впала вона на третину річок та водні джерела. А ймення зорі тій Полин. І стала третина води як полин, і багато людей повмирали від води, бо згіркла вона...».

Дитино моя!
Ромашка цвіте – не доторкнись.
Трава буяє – не доторкнись.
У бджіл на крильцях доза смертельна. Не доторкнись!

 Пречиста Маріє!

Благаю: відверни незриме,
Невідворотне і страшне:
На цих приречених низинах
Ніхто не сіє і не жне.
Отруєна квітка сльозою стікає,
Дочасно згорають живі пелюстки
У пеклі земному живеш – не вмираєш,
Благаю, Пречиста, людей захисти!