Олімпіади

1. На допомогу вчителям та учням, які активно готуються до олімпіад з хімії:

• http://chemists.ippo.kubg.edu.ua/?cat=13
• 
  
•  solonynka.blogspot.com/p/blog-page_7.html
• 
  
• 2. Задачі з відео-поясненнями, які можна використати для роботи на уроці з учнями, які мають високий рівень навчальних досягнень, а також для підготовки до олімпіад (можливе їх дистанційне опрацювання). Грунтовне пояснення надає Олександр Коньков (Білорусія). Дивись також сторінку блогу "ЗНО".

• http://www.yoursystemeducation.com/zadachi/

Всеукраїнські олімпіади з хімії. Завдання та розв’язки. Навчальний посібник. (Можна знайти за посиланням:http://bazavluktetiana.blogspot.com/p/blog-page_83.html)

Олімпіади з хімії у Полтавській області (за посиланням:http://bazavluktetiana.blogspot.com/p/blog-page_83.html)

Завдання олімпіад різних рівнів ( з поясненнями та анімаціями, зокрема якісні реакції) за посиланням:
http://chemistryschool.com.ua/ua/olimpiada-z-himiyi/

Розбір олімпіадних задач  (Рішельєвський ліцей)

Задачі-відгадайки




ІЗОПРОЦЕСИ ( для хіміків і фізиків - вирішуйте для кого більше)
Рішельєвський ліцей

Розв"язування задач на олеум (для тих, хто має бажання розібратися:відео та приклад текстового варіанту задачі)

 Решить задачу на олеум. Что такое олеум? Какую массу оксида серы ( VI ) необходимо растворить в 300 г раствора с W(омега) (H2SO4) = 49%, чтобы получить олеум с W(SO3) = 20%?

Олеум - раствор SO3 в 100% H2SO4.

Определим m(H2SO4) = 300 * 0,49 = 147 грамм.

Но! Cерный ангидрид сначало будет реагировать с водой, с образованием серной кислоты, а уж только потом создавать раствор.

SO3 + H2O ---> H2SO4

m(H2O) = 300 - 147 = 153 грамм
v(H2O) = 153 / 18 = 8,5 моль
v(SO3) = 8,5 моль
v(H2SO4) = 8,5 моль
m(SO3) = 8,5 * 80 = 680 грамм
m(H2SO4) = 8,5 * 98 = 833 грамма

Воды у нас больше не осталось, теперь переходим к раствору олеума:

W(SO3) = 20% => W(H2SO4) = 80%

80% - 980 грамм
20% - х грамм
100% - 980 + х
x = 245 граммов
m(SO3) = 680 + 245 = 925 грамма.

Ответ: нам понадобится 925 грамма SO3.

Інтерактивний підручник хімії (неорганіка та органіка). Фоксфорд. Повторююємо матеріал, а далі, використовуючи матеріали плейлистів, готуємося до олімпіад різних рівнів.

Канал "День Знань" пропонує в плейлисті 27 відеолекцій з теми "Окисно - відновні реакції."  Конкретна допомога учню і вчителю у підготовці до олімпіад, зокрема,  в плані визначення продуктів окисно-відновних реакцій.

Назви найважливіших кислот

Борна (ортоборатна) кислота Н₃ВО₃

Бромідна кислота НВr

Дихроматна кислота Н₂Сr₂О₇

Хроматна кислота Н₂СrO₄

Іодидна кислота Нl

Карбонатна кислота Н₂СО₃

Манганатна(VІІ) кислота НМnO₄

Нітратна кислота HNO₃

Нітритна кислота HNO₂

Ортофосфатна кислота Н₃РО₄

Силікатна кислота Н₂SіО₃

Сульфатна кислота H₂SO₄

Сульфідна кислота H₂S

Фторидна (плавикова) кислота HF
Хлоратна(l) кислота НСlO (гіпохлоритна)

Хлоратна(ІІІ) кислота НСlО_{2(хлоритна)} 

Хлоратна(V) кислота НСlО_{3(хлоратна)}

Хлоратна(VІІ) кислота НСlO_{4 (перхлоратна)}

Хлоридна кислота НСl

Ціанідна кислота HCN

Зауваження.   У назвах кислот, як і у назвах інших сполук, у дужках вказаний ступінь окиснення, але записується він римською цифрою (у більшості випадків співпадає з валентністю   - так і трактують його в шкільній програмі)

Окисно - відновні реакції

Хімічні властивості калій перманганату

Стандартні окисно-відновні потенціали по відношенню до водневого електрода

Окиснена форма	Відновлена ​​форма	Середовище	E0, В
MnO−4	MnO2−4	OH−	+0,56
MnO−4	H2MnO4	H+	+1,22
MnO−4	MnO2	H+	+1,69
MnO−4	MnO2	OH−	+0,60
MnO−4	Mn2+	H+	+1,51

Є сильним окисником. У залежності від pH розчину, окисляє різні речовини, відновлюючись до сполук марганцю різного ступеня окислення. У кислому середовищі — до сполук мангану (II), в нейтральному — до сполук мангану (IV), у сильно лужному — до сполук марганцю (VI). Приклади реакцій наведено нижче (на прикладі взаємодії з сульфітом калію:)

• В кислому середовищі: 2KMnO₄ + 5K₂SO₃ + 3H₂SO₄ → 6K₂SO₄ + 2MnSO₄ + 3H₂O;
• в нейтральному середовищі: 2KMnO₄ + 3K₂SO₃ + H₂O → 3K₂SO₄ + 2MnO₂ + 2KOH;
• в лужному середовищі: 2KMnO₄ + K₂SO₃ + 2KOH → K₂SO₄ + 2K₂MnO₄ + H₂O;
• 
  

• Досліджуємо окисні властивості Mn+7

• Раніше в шкільній програмі серед найпопулярніших реактивів – окисників завжди в першу чергу розглядали калій перманганат, сполуку, в якій Манган виявляє найвищий ступінь окиснення - Mn⁺⁷, і тому активно приєднує електрони. Окисні властивості цієї речовини широко використовують в медицині, і раніше «марганцівка» була в кожній аптечці. Нині ця речовина віднесена до прекурсорів. 
• ПРЕКУРСОРИ (лат. prae — попереду, перед + cursus — напрямок) — речовини та їх солі, класифіковані в міжнародних конвенціях як хімічні матеріали, що використовуються для приготування наркотичних та і психотропних речовин.
• Розчин натрій сульфіту (Na₂SO₃) ми добавляли в
  розчин калій перманганату в кислому (пробірка №1), лужному (пробірка №2) та нейтральному середовищі (пробірка №3) -справа наліво.
  В кислому середовищі Манган відновлюється до Mn⁺² (солі Мангану (ІІ)):
  2KMn⁺⁷O₄ + 3H₂SO₄ + 5Na₂S⁺⁴O₃ = K₂SO₄ + 2Mn⁺²SO₄ + 5Na₂S⁺⁶O₄ + 3H₂O(фіолетове забарвлення зникає, сіль манган(ІІ сульфат – безбарвна)
  В лужному середовищі утворюється манганат (до Mn⁺⁶):
  2KMn⁺⁷O₄ + Na₂S⁺⁴O₃ + 2KOH = Na₂S⁺⁶O₄ + 2K₂Mn⁺⁶O₄ + H₂O (забарвлення змінюється на темно-зелене, бо це колір утвореного в результаті реакції калій манганату)
  А в нейтральному середовищі відбувається утворення манган (IV) оксиду (до Mn⁺⁴):
  2KMn⁺⁷O₄ + 3Na₂S⁺⁴O₃ + H₂O = 3Na₂S⁺⁶O₄ + 2Mn⁺⁴O₂ + 2KOH (а манган (IV) оксид – речовина бурого кольору, тому ми спостерігаємо зміну фіолетового забарвлення на буре)
  
  

Джерело:
https://www.youtube.com/watch?time_continue=8&v=ERs6lZriToo


СПОСОБИ ВИРАЖЕННЯ КІЛЬКІСНОГО СКЛАДУ РОЗЧИНІВ. КОЛІГАТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ РОЗЧИНІВ. ОСНОВИ ТИТРИМЕТРИЧНОГО АНАЛІЗУ
За посиланням, наведеним нижче, корисний для підготовки до олімпіад матеріал, зокрема, і по прямому титруванню.
http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/zag_him/classes_stud/uk/med/health/ptn/%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0%20%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F/1%20%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81/01.%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8.%20%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B3%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%96%D0%B2.%20%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7.htm

Енергетика хімічних реакцій

Якщо ти готуєшся до олімпіади з хімії, то про тепловий ефект та ентальпію, закон Гесса та наслідки з нього, матеріали ти знайдеш тут.

Основні поняття і закони хімії

 Корисні матеріал для всіх, хто хоче знати більше. Зокрема, 

про еквіваленти, закон еквівалентів та приклади розв"язування задач надано доступне пояснення.

Титриметрія

Сутність титриметричного методу аналізу

Титриметричний метод аналізу (титриметрія) – це кількісний метод аналізу, що ґрунтується на точному вимірюванні об’єму стандартного розчину, який витрачається на титрування точно взятого об’єму розчину речовини, що визначається.

Стандартний (робочий, титрований) розчин або просто титрант – це розчин, концентрація якого відома з високою точністю.

Титрування – повільне (по краплях) додавання стандартного розчину до розчину, що аналізується, до моменту встановлення точки еквівалентності.

Точка еквівалентності (ТЕ) – це момент титрування, коли кількість еквівалентів титранту дорівнює кількості еквівалентів речовини, що визначають. Точка еквівалентності визначається з допомогою індикаторів – речовин, які повинні змінювати своє забарвлення  в точці еквівалентності.

Кінцева точка титрування (КТТ) – момент титрування, коли змінюється якась властивість розчину, наприклад, забарвлення. КТТ не завжди співпадає з ТЕ, але бажано, щоб  вона була близькою до неї.

Хімічний посуд в титриметричному аналізі

Виконання титриметричного аналізу передбачає застосування спеціального мірного посуду, який має певні функції і особливості в роботі.

У титриметрії використовують бюретки, піпетки, мірні та конічні колби.

Бюретка – градуйована скляна трубка, що має однаковий діаметр по всій довжині. Вона закріплюється вертикально на лабораторному штативі. У нижній частині бюретка має скляний кран або гумову трубку із  скляною кулькою чи затискувачем, які мають скляний капіляр для витоку розчину. Бюретки призначені для вимірювання об’єму стандартного розчину, який був витрачений на реакцію з розчином визначаємої речовини.  Найчастіше  використовують бюретки місткістю 25, 50 мл з ціною поділки0,1 мл. Таким чином, можна за допомогою бюретки виміряти об’єм  з точністю до 0,03 мл, умовно поділяючи одну поділку бюретки на три частини. Перед початком роботи бюретку через лійку заповнюють робочим розчином до нульової позначки, контролюючи, щоб не було бульбашок повітря у скляному капілярі.

Піпетка –  скляна трубка з розширенням у середній частині– «піпетка з кулькою». У верхній частині піпетки є кругова позначка, яка визначає її місткість (10, 25, 50, 100 мл), а її нижня частина витягнута у капіляр («носик» піпетки).

Піпетка такої форми призначена для відбору проб розчинів певного об'єму (аліквот). У лабораторній практиці застосовують також градуйовані піпетки.

Це градуйовані циліндричні скляні трубки з відтягнутим кінцем, які мають різні значення ціни поділки. Такі піпетки використовують, як правило, для допоміжних операцій.

Мірна колба – плоскодонна колба з подовженим, вузьким горлом, на яке нанесена кругова позначка. Об'єм розчину до кругової позначки визначає місткість мірної колби. На практиці використовують мірні колби місткістю50, 100, 250, 500, 1000 мл. Мірні колби застосовують для приготування розчинів точної концентрації з фіксаналів або за точною наважкою речовини, а також для розбавлення розчинів.

Конічна колба – плоскодонна конічна колба місткістю200–500 мл. Ця колба завжди використовується при титруванні. В неї вміщують піпеткою певний об’єм розчину аналізованої речовини.

Встановлення рівня рідини

Практично титрування проводять таким чином:

1. У бюретку  наливають стандартний розчин (титрант) до нульової позначки, слідкуючи, щоб у носику бюретки не було пухирців повітря.

2.  Піпеткою до конічної колби вміщують певний об’єм проби розчину, що аналі-зують, і декілька крапель індикатору– відбувається певне забарвлення проби.

3. Дуже повільно (по краплях) з бюретки до проби додають титрант, безперервно збовтуючи вміст конічної колби. Титрування закінчується в той момент, коли забарвлення індикатора змінюється від однієї краплини титранту.

4. Записують об’єм титранту, який пішов на титрування.

5. Титрування повторюють ще не менше, ніж два рази. Титрування є правильним, якщо у паралельних вимірах об’єм не вирізняється більш ніж на0,03 мл.

Концентрацію розчину визначають за середньоарифметичним значенням об’ємів.

Вимоги до реакцій між титрантом і речовиною, що визначають:

1.  Реакція повинна протікати кількісно, тобто константа рівноваги повинна бути великою (більше за 10⁸).

2.  Реакція повинна протікати швидко і незворотно.

3.  Реакція не повинна ускладнюватися  утворенням побічних речовин.

4.  Має існувати спосіб фіксування точки еквівалентності.

Способи титрування

За способом титрування  використовують наступні методи: пряме, зворотне й замісне титрування.

При прямому титруванні розчин досліджуваної речовини безпосередньо титрують стандартним розчином.

Зворотне титрування застосовують тоді, коли визначаєма речовина не реагує з титрантом. У цьому випадку до досліджуваного розчину додають надлишок(певний об’єм) розчину третьої речовини відомої концентрації, яка реагує з досліджуваною речовиною в еквівалентній кількості. Надлишок третьої речовини відтитровують стандартним розчином.

Замісне титрування застосовують, якщо визначаєма речовина  не взаємодіє з титрантом або реагує з ним не в стехіометричному відношенні. У цьому випадку візначаєму  речовину переводять у  таку хімічну сполуку, яка може бути відтитрована титрантом.

Джерело:

 http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/zag_him/classes_stud/uk/med/health/ptn/%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0%20%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F/1%20%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81/01.%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8.%20%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B3%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%96%D0%B2.%20%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7.htm

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1

ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ НАТРІЙ ГІДРОКСИДУ ТА НАТРІЙ КАРБОНАТУ

ПРИ ЇХ СУМІСНОМУ ЗНАХОДЖЕННІ

Натрій гідроксид, поглинаючи карбон(IV) оксид з повітря, має домішки натрій карбонату. У таких та інших випадках уміст натрій карбонату визначають методом кислотно-основного титрування (спосіб Уордера).

Взаємодія NaОН і Na2СО3 з хлоридною кислотою може бути представлена рівняннями:

NaОН + Na2CO3 + 2НСl = 2NaCl + NаНСО3 + Н2О

NаНСО3 + НС1 = NaCl + Н2О + СО2

Реакція нейтралізації перебігає у дві стадії, відповідно маємо дві точки еквівалентності. Дві точки еквівалентності можна зафіксувати двома індикаторами. Першу (рН = 8,3) встановлюємо за допомогою фенолфталеїну (інтервал переходу = 8-10), другу (рН = 3,85) – метиловим оранжевим (інтервал переходу = 3,2-4,4). Таким чином, у присутності фенолфталеїну буде відтитрований увесь NaОН та половина кількості Na2CO3, а в присутності метилоранжу буде відтитрована друга половина кількості Na2CO3.

Обладнання та реактиви. Розгляньте малюнки та підпишіть назви обладнання та посуду для титриметричного аналізу.

1) ____________________	2) _______	3)________	4)_____________	5)____________
6) ______________________	7)________	8)________	9)_____________	10) ___________

Хлоридна кислота, CН (HCl) = 0,1 моль-екв/л

Суміші Na2CO3(крист.) і NaOH(крист.)

Індикатори: фенолфталеїн, метиловий оранжевий

Методика експерименту

1. У мірну колбу вставити суху лійку, поступово пересипати наважку масою m = _____г у мірну колбу через лійку так, щоб не забивати її трубку. Через цю ж лійку налити дистильовану воду в колбу приблизно на ⅓ її об’єму і струшувати до повного розчинення кристалів. Долити до мітки по нижньому меніску дистильованою водою. Закрити мірну колбу чистою пробкою і ретельно перемішати вміст в колбі, перевертаючи її 6-10 разів.
2. Пам’ятайте, при виконанні всіх дій бюретку зі штативу не знімають. З бюретки злити дистильовану воду у стакан до місця звуження. І залишити стакан під бюреткою. Він має бути там постійно, якщо немає колби під бюреткою.
3. Двома пальцями вільної руки підняти лійку (пальці мають спиратися на бюретку) і налити невелику кількість (1/3 бюретки) хлоридної кислоти (титранта) для промивання бюретки. Зробити це 2 рази для заповнення звуженого кінця бюретки. Край банки і лійка мають торкатися.
4. Перевірити заповненність відтягнутого кінця бюретки рідиною та постійно контролювати це протягом усієї роботи з бюреткою. Якщо у нижній частині бюретки з’являється повітря, видалити його, тримаючи відтягнутий кінець бюретки вгору.
5. Налити хлоридну кислоту (титрант) у бюретку на ≈1 см вище нульової поділки. Зняти лійку і покласти її на фільтрувальний папір на основі штатива. Довести рівень рідини до нульової мітки по нижньому меніску. При цьому тримати очі на рівні нульової поділки.
6. Чисту конічну колбу для титрування поставити біля мірної колби з розчином-аналітом (розчином, який аналізується). Промивалку тримати рівно. У хімічний стакан налити дистильовану воду, за допомогою дозатора (груші) ополоснути піпетку Мора, злити воду назад у стакан. Ополоснути піпетку Мора досліджуваним розчином, зливши після цього рідину в стакан (не в колбу).
7. Відібрати піпеткою Мора за допомогою дозатора (або груші) 10 мл аліквоти розчину-аналіту:

• якщо розчин відбирали за допомогою груші, стовп рідини має бути на 2-3 см вище мітки, до нульової мітки доводити за допомогою пальця;
• якщо розчин відбирали за допомогою дозатора, до нульової мітки доводити стовп рідини дозатором.

1. Перенести піпетку в колбу, зняти дозатор і дати розчину вільно стікати. Піпетку тримати вертикально, а колбу злегка нахилити. Нахиливши колбу, торкнутись протягом 2-3 сек. звуженим кінцем піпетки до дна колби для кількісного перенесення розчину. Якщо і після залишається крапля в носику, не видаляти її.
2. Піпетку відкласти на стіл, щоб не заважала і не розбилась.
3. В колбу добавити 3-4 краплі фенолфталеїну, слідкуючи, щоб краплі потрапили в розчин, а не на стінки колби. Перемішати суміш. Забрати з-під бюретки стакан і поставити колбу з сумішшю.
4. Провести титрування хлоридною кислотою з бюретки до знебарвлення. Для цього пальцями однієї руки натиснути на кульку в гумовій частині бюретки, відтягнувши її, а іншою рукою підняти трохи колбу, слідкуючи, щоб краплі титранта потрапляли в розчин, а не на стінки колби.
5. Протягом титрування плавними рухами постійно перемішувати суміш в колбі. Знебарвлення має відбутись від однієї краплі і зберігатись протягом 20-30 сек.
6. Визначити об’єм титранту, що був використаний, по нижньому меніску, тримаючи очі на рівні меніску. Ціна поділки на шкалі бюретки – 0,1 мл. Визначене число записати в таблицю.
7. До знебарвленого розчину додати 2-3 краплі метилового оранжевого (розчин забарвлюється у жовтий колір) і титрувати хлоридною кислотою до моменту переходу кольору в червоно-оранжевий (об’єм титранта, що був використаний записуємо в таблицю). Титрування в присутності метилового оранжевого виконується без попереднього заповнення бюретки до нульової позначки.
8. Наприкінці титрування однієї аліквоти одержують два результати: об'єм кислоти, який відповідає першій точці в еквівалентності (визначають за знебарвленням розчину), та об'єм кислоти, який відповідає другій точці еквівалентності (визначають за зміною забарвлення).
9. Титрування виконати 3 рази (повторювати пункти 5-14). Результат вимірювання знайти як середнє арифметичне. Якщо всі три одержані результати близькі, то знайти їх середнє арифметичне та записати в таблицю. Якщо один результат сильно відрізняється, відкинути його та знайти середнє арифметичне двох чисел.
10. Виконати обчислення.

Результати титрування

	1-ше титрування	2-ге титрування	3-тє титрування	Середнє значення
Титрування з фенолфталеїном VФФ, мл HCl
Титрування з метиловим оранжевим VМО, мл HCl

Отже, на титрування всього NaOH і половини кількості Na2CO3 витрачається VФФ, а на всю кількість натрій гідроксиду та натрій карбонату витрачається VМО.

Об’єм кислоти, що витрачається на титрування половини кількості Na2CO3:

V1/2 Na2CO3 = VМО – VФФ = ________________ мл HCl.

Об’єм кислоти, що витрачається на титрування всієї кількості Na2CO3:

VNa2CO3 = V1/2 Na2CO3 ∙ 2 = __________________ мл HCl.

Об’єм кислоти, що витрачається на титрування всієї кількості NaОН:

VNaОН = VМО –  VNa2CO3 = __________________ мл HCl.

Визначити масу NaOH та Na2CO3 у суміші.

Equation.3  _____________________________________ г

Equation.3  ____________________________________ г

де Vа – аліквота досліджуваного розчину NaОН, мл;

VК – об'єм мірної колби, що містить досліджуваний розчин, мл;

Визначити масову частку NaOH та Na2CO3 (%) у суміші.

_____________________________ г

____________________________ г

1. Якщо з обладнанням більше не будуть працювати, прибрати робоче місце:

• випустити залишки титранту з бюретки в стакан і заповнити її дистильованою водою;
• вимити під проточною водою колбу, стакан, лійку та сполоснути їх дистильованою водою; лійку вставити в отвір бюретки;
• в стакан набрати дистильованої води та промити піпетку Мора за допомогою дозатора (груші) від залишків розчину-аналіту.

ПРАКТИЧНА  РОБОТА № 2

ЯКІСНИЙ АНАЛІЗ НЕОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН

Дослід 1. У вас на столі знаходяться дві пробірки з водними розчинами цинк хлориду та натрій гідроксиду. Не використовуючи додаткових реактивів, визначте, в якій з пробірок знаходиться яка речовина. Запишіть відповідні рівняння реакцій:

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Дослід 2. Використовуючи виданий Вам хімічний посуд та обладнання, виконайте практичну роботу щодо розпізнавання неорганічних речовин.

У п’ятьох  пронумерованих пробірках містяться розчини: купрум(ІІ) сульфату, натрій сульфату, натрій гідроксиду, цинк сульфату, барій хлориду. Знаючи фізичні та хімічні властивості речовин визначте вміст кожної пробірки, не використовуючи інших реактивів.

Хід роботи

1. Складіть план віртуального експерименту.

Спостереження Формули  речовин	Колір розчину	Формули речовин
							Висновок

1. Для реакцій йонного обміну напишіть повні та скорочені йонні рівняння реакцій.

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

1. Доведіть уміст кожної із пробірок експериментально, виконуючи мінімум хімічних реакцій.

Спостереження Номери пробірок	Колір розчину	Номери пробірок
		1	2	3	4	5	Загальний висновок
1
2
3
4
5

1. Зробіть висновок щодо вмісту пробірок:

пробірка 1 ___________, пробірка 2 ___________, пробірка 3 ___________,

пробірка 4 ___________, пробірка 5 ___________.